ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ

відповідальний працівник:
КУБАНСЬКИЙ Сергій Анатолійович -
завідувач відділу з правових питань, правовий інспектор праці
тел. (044) 235-48-89

       В правовому полі 2011 рік розпочався та під гаслом проведення реформ відразу майже у всіх сферах суспільного життя. Старт реформ почався з перепитій із внесення змін до пенсійного законодавства, а поступово реформи розгорнулись у всій соціальній сфері та галузі охорони здоров'я, зокрема.
      Профспілка, як організація одним з першочергових завдань якої, на рівні з захистом соціально-економічних прав та інтересів працівників в питаннях оплати праці, докорінної зміни умов праці, зайнятості, соціальних потреб, забезпеченням житлом та організації дитячого оздоровлення, є захист трудових прав та інтересів медичних працівників, не залишилась осторонь даної проблеми. Можливо хтось не погодиться саме з таким формулюванням, однак, запровадження реформ дійсно стало створенням проблем, і не лише для членів профспілки, а й практично для всіх громадян.
     Показовим є те, що навіть на тлі новоприйнятого Закону України «Про соціальний діалог в України» органи державної влади при прийнятті основних законодавчих актів з питань реформування пенсійної системи фактично проігнорували позицію та вимоги профспілкової сторони.
     Досить тривалий період часу велись переговори та дискусії з приводу доцільності втілення пропонованих Урядом змін. Київська міська профспілка працівників охорони здоров'я неодноразово зверталась до Федерації профспілок України, Кабінету Міністрів України та Міськпрофради щодо неможливості прийняття урядового проекту закону про реформу, оскільки останні порушують не лише норми Конституції України, але і права та свободи громадян.

      Незважаючи на пасивність дій ФПУ та Міськпрофради у вирішенні цього питання, профспілковий актив Київської міської профспілки працівників охорони здоров'я неодноразово приймав участь у акціях протесту під стінами відділення Міжнародного валютного фонду, будівлею Уряду та Верховної Ради України, адміністрацією Президента України.
Всупереч всенародному супротиву та фаховим оцінкам, зміни до пенсійного законодавства, нажаль, було прийнято.
Реформою було підвищено як страховий стаж, так і пенсійний вік для жінок та окремих категорій службовців, що є не лише не виправдано, а і взагалі ставить під загрозу можливість реалізації громадянами права на пенсійне забезпечення, зважаючи на тривалість та якість життя в Україні. Реформа фактично не вирішила існуючих проблем з перерахунком пенсій, і, найголовніше, не збільшила рівень пенсійного забезпечення. Єдиним позитивом у ході реформи було збереження права медичних працівників на вихід на пенсію за вислугу років.
     Наступною непересічною подією 2011 року було прийняття Верховною Радою України двох законів: «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» та «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві». І якщо перший нормативно-правовий акт є доволі зрозумілим і націлений на вдосконалення галузі, то другий нормативно-правовий акт викликав доволі неоднозначні оцінки співвідношення «необхідність прийняття - очікувана користь» навіть у самому парламенті. Погоджуючись із необхідністю реформування системи охорони здоров'я, необхідно зазначити, що даний закон не повною мірою відповідає вимогам, які ставляться до законів взагалі.
     Насамперед, слід зазначити, що закон, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, за своєю природою призначений для регулювання найважливіших суспільних відносин шляхом встановлення нормативних приписів, що дістало відображення у відповідному рішенні Конституційного Суду України, який тлумачить термін "закон" як "юридично цілісний і структурно завершений нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень". Однак, переважна більшість норм закону за змістом і характером викладення схожа на положення державної цільової програми. Такий характер цього закону засвідчує і його назва.
     Крім того, положення закону недостатньо повно узгоджені з чинними законами України. Зокрема, у частині де йдеться, що "центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги можуть створюватися як комунальні некомерційні підприємства або комунальні некомерційні установи", однак Цивільним кодексом України існування зазначених вище організаційно-правових форм юридичних осіб не передбачається.
     Згідно із законом первинна медична допомога надається в амбулаторних умовах за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем, що не узгоджується з частиною першою статті 35 Основ законодавства України про охорону здоров'я, якою визначено, що "первинна лікувально-профілактична допомога подається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики". Також норми закону не узгоджуються з окремими статтями Кодексу законів про працю та Бюджетного кодексів України тощо.
     Загалом весь закон наповнений положеннями, які не наповнені конкретним нормативним змістом, зокрема, не встановлюють права і обов'язки учасників відповідних суспільних відносин, що не узгоджується з природою закону, як нормативно-правового акту.
      Через це Профспілка неодноразово зверталась до органів центральної виконавчої влади, профільного комітету Верховної Ради та Центрального комітету Профспілки працівників охорони здоров'я України з вимогою не допустити прийняття цього закону та про виключення з експерименту столиці - міста Києва. Аналогічна позиція, щодо неможливості прийняття закону в такому вигляді, була висловлена і Головним науково-експертним і юридичним управліннями самої Верховної Ради України.

      Однак, закон був прийнятий та вступив у дію. Завдяки проведенню плідного та конструктивного соціального діалогу профспілки з Київською міською державною адміністрацією та Київською міською радою, щоби не нашкодити існуючій системі охорони здоров'я, вдалося розповсюдити дію його норм та залучити до експерименту лише два з десяти районів столиці - Дарницький та Дніпровський.
     Необхідно зазначити, що в процесі реформи Верховною Радою України у першому читанні було прийнято законопроект №7278 «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо подання невідкладної допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя і здоров'я стані», яким парламент мав намір зобов'язати лікувальні заклади облаштовувати діагностико-детоксикаційні, реабілітаційні палати або відділення для осіб, які знаходяться у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, щоб змогло збільшити кількість асоціального контингенту у лікувальних закладах та серйозно ускладнити роботу медичних працівників.
     Що неможливо поєднати в одному приймальному відділенні багатопрофільної лікарні прийом неврологічних, кардіологічних тяжких хворих та хворих на іншу соматику з особами в стадії алкогольного чи наркотичного сп'яніння, поведінка яких не може бути передбачувана. Крім того, у час коли не вирішені елементарні питання з охорони в лікарнях, а основним контингентом працівників в яких є жінки.
      Заклади охорони здоров'я і так сповнені асоціального контингенту, а його збільшення призвело б до росту навантаження на лікарів та погіршило умов роботи медичних працівників, зумовило б відтік медичного персоналу, дефіцит якого вже сьогодні є відчутним.
      З метою недопущення прийняття законопроекту як закону в цілому, профспілка звернулась до голови профільного комітету Верховної Ради України - Т. Д. Бахтєєвої з вимогою втрутитись у вирішення цього питання та навела переконливі аргументи. Наслідком стало ініціювання комітетом зняття пропонованого законопроекту в розгляду, відповідно, профспілка зуміла відстояти свої позиції.
      На місцевому рівні профспілка активно відстоювала право медичних працівників на працю та належні умови праці, зокрема, і у процесі реформування лабораторної служби міста. Так, Головним управлінням охорони здоров'я КМДА було розроблено проект Концепції створення централізованої клініко-діагностичної лабораторії в Києві.
      Занепокоєння профспілки викликав той факт, що можливість реорганізації структурних підрозділів лікувально-профілактичних установ планувалось проводити з подальшим скороченням чисельності або штату працівників. У зв'язку з чим, профспілка наполягла на необхідності передбачити у Концепції обов'язковість наступних гарантій працівникам:
- обов'язкове проведення консультацій з профспілковими комітетами щодо заходів із запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму та пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, згідно вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»;
- у разі проведення централізації, прийняття працівників до централізованої лабораторії з ліквідованих структурних лабораторій лікувально-профілактичних закладів лише шляхом переведення;
- у разі неможливості працевлаштування працівників на окремі посади до централізованої лабораторії або переведення на інші посади у ЛПУ в яких вони працювали, у зв'язку з невідповідністю за фахом або спеціальністю, забезпечити проходження курсів спеціалізації та/або підвищення кваліфікації за рахунок коштів міського бюджету.
       Також, профспілкою було акцентовано увагу на тому, що лабораторно-діагностичну діяльність не можна розглядати лише у розрізі діяльності з надання послуг, оскільки проведення лабораторних досліджень є складовою надання медичної допомоги, особливо якщо такі здійснюються за направленням лікаря. Що, відповідно до діючої норми статті 49 Конституції України та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» від 17 вересня 1996 р. №1138, гарантовано як безоплатна. Крім того, до ухвалення відповідних Законів України про статус провайдерів медичних послуг, про соціальне медичне страхування і т. ін., що могли б створити умови для формування єдиного медичного простору, дане питання не лише не врегульовано законодавчо, а й протирічить нормам статті 184 Кримінального кодексу України. Зазначена стаття визнає злочином порушення права на безоплатну медичну допомогу громадян.

      Концепцією був нечітко визначений і механізм взаємодії та розподілу державного фінансування між лікувально-профілактичними закладами, пропонованою централізованою лабораторією, приватними діагностичними закладами та пацієнтами, що потребував додаткового нормативного регулювання. Так за наслідками звернення профспілки до міської влади з зазначеного питання Концепцію було направлено на доопрацювання.
      Також тривалим та складним був процес узгодження позицій профспілки та міської влади в питанні щодо не зміни умов праці керівників закладів охорони здоров'я, у зв'язку з запровадженням з 2012 року змін до Основ законодавства про охорону здоров'я України та введення контрактної форми трудового договору для даної категорії працівників.
      Профспілка послідовно відстоювала позицію, що примусове переведення головних лікарів з умов роботи за безстроковим трудовим договором на контракт суперечить нормі ст. 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином дані норми повинні стосуватись лише тих керівників, яких вперше буде прийнято на посади після 1.01.2012 року. В ході соціального діалогу саме такої згоди і було досягнуто.
     Таким чином, контрактна форма трудового договору у столиці буде застосовуватись лише до керівників лікувальних закладів та установ, які будуть прийняті на посади вперше, починаючи з нового року.
       Профспілкою постійно надавалась допомога як первинним профспілковим організаціям так і самим закладам охорони здоров'я. Так, наприклад, профспілці вдалося знайти необхідні аргументи та переконати Міністерство охорони здоров'я України у відміні власного наказу про ліквідацію Клінічної лікарні нафтопереробної промисловості України до вжиття консультативних процедур та погодження будь-який дій у цьому питанні з самою профспілкою.
      На локальному рівні надання індивідуальної правової допомоги членам профспілки, то традиційно відділом з правових питань проводилась робота з громадського контролю за дотриманням роботодавцями законодавства про працю, робота щодо належного захисту трудових та соціально-економічних прав, гарантій та інтересів медичних працівників - членів профспілки.
       Відповідальні працівники відділу систематично проводили не лише моніторинг виконання чинного галузевого законодавства України, але й надавали консультації з правових питань, вели правороз'яснювальну роботу надавали допомогу у складанні позовних заяв та інших процесуальних документів, представляли інтереси членів профспілки у судах, брали участь у виїзних засіданнях апарату Ради до закладів охорони здоров'я міста, допомагали провадити роботу з ведення соціального діалогу в органами виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо поліпшення соціально-правового становища медичних працівників.

       Всього у 2011 році відділом надано більше півтори тисячі консультацій з питань трудового законодавства та права соціального забезпечення, повноважень виборних органів профорганізацій та фінансової діяльності профспілок, основних засад діяльності профорганізацій та соціального партнерства між первинними профспілковими організаціями та роботодавцями. Апаратом Ради розглянуто 187 письмових звернень членів профспілки з правових питань за якими здійснено заходи реагування, в тому числі з виїздом спеціалістів міськради в заклади та установи охорони здоров'я.
      Аналіз проведеної роботи дозволяє виокремити із загальної кількості отриманих звернень найтиповіші, згрупувати їх за родовими ознаками та співвіднести:
робочий час та час відпочинку - 11%;
оплата праці -19%;
звільнення та переведення - 10%;
житлове забезпечення - 6%;
охорона праці - 10%;
праця жінок - 1%;
пенсійне забезпечення - 40%;
інше - 3%.
       Найбільш поширеними серед підстав для звернень до відділу з правових питань були зміни до пенсійного законодавства України, що спричинило масові звернення членів профспілки з числа працюючих пенсіонерів за правовою допомогою з перерахунку у судовому порядку пенсій за віком з урахуванням страхового стажу. Всім заявникам було надано допомогу у оформленні позовних заяв та подано позови за адміністративною юрисдикцією. Така робота надала змогу окремим заявникам здійснити перерахунок своїх пенсій за рішенням судів першої інстанції, а за окремими позовами справи слухаються і досі в апеляційному провадженні.
      Значна кількість звернень також стосувалась питань підвищення рівня оплати праці, правильного нарахування та виплати стимулюючих та компенсуючи надбавок, незаконних звільнень і переведень працівників, реалізації права на відпочинок та вчасного надання щорічних відпусток тощо.
     Працівники апарату Ради намагались вчасно реагувати на звернення членів профспілки, з'ясовувати чи мало місце порушення трудових прав у конкретних випадках, отримувати необхідну інформацію, заслуховувати пояснення посадових осіб, у окремих випадках готували процесуальні документи для звернення до судів, а також оперативно вживати відповідних заходів для поновлення порушених прав.
     З метою підвищення юридичної освіченості голів первинних профспілкових організацій, відділом з правових питань поряд з іншими відділами апарату Ради, проводились семінари та круглі столи з навчання голів первинних профспілкових організацій за розділами роботи, висвітлювалась правова інформація на шпальтах газети „Медик столиці" і т. ін.. Також, відповідно до навчальних планів роботи, проведено ряд семінарів з профспілковим активом організації. Голови об'єднань первинних профспілкових організацій районів, голови первинних профспілкових організацій та профактивісти постійно направляються для участі у семінарах Київської міської ради профспілок.
      Юридичний потенціал профспілки визначається не лише знаннями працівників апарату Ради, але і Профспілковою адвокатурою Київської міської ради профспілок, правовим відділом Профспілки працівників охорони здоров'я України, а також тим що багато голів профкомів організацій профспілки мають юридичну освіту. Тому у профспілки є можливість для подальшого розширення сфери правового захисту спілчан, шляхом безпосереднього залучення фахівців юридичного спрямування для подальшої роботи в даному напрямку.